Єгипетські археологи знайшли сотню стародавніх гробниць в дельті Нілу

Єгипетські археологи під час розкопок в провінції дельти Нілу знайшли 110 гробниць, більшість з яких відносяться до додинастичного періоду на території Єгипту.

Про це повідомляє Суспільне із посиланням на Associated Press.

 
фото: Associated Press

Гробниці, в частині з яких є людські останки, були знайдені на археологічному об'єкті Кум Аль-Халджи, приблизно за 150 кілометрів від Каїру.

Серед них 68 овальних гробниць, які відносяться до додинастичного періоду, який охопив період з 6000 по 3150 рік до Р.Х. Також є 37 гробниць прямокутної форми з давньої епохи, відомої як Другий проміжний період (1782-1570 рр. до Р.Х.), коли Стародавнім Єгиптом правили семіти гіксоси (Гіксоси — група кочових племен з Малої Азії, які завоювали Нижній Єгипет в середині XVIII століття до Р.Х. за часів – ред.).

Решта п'ять могил овальної форми датуються періодом Накада III, що існувала між 3200 і 3000 роками до Р.Х.

Археологи також виявили в цих гробницях людські останки дорослих та дітей, а також похоронні артефакти та предмети кераміки.

Як пише видання, це відкриття – останнє із серії археологічних відкриттів за останні роки, про які Єгипет прагнув оголосити в надії відродити свій туристичний сектор.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.