МКІП показало символіку для святкування 30-річчя Незалежності України

До Дня Незалежності за координації Міністерства культури та інформаційної політики України була підготовлена концепція єдиної візуальної символіки свята.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба МКІП.

 

"Цього року в Україні особливо відзначатимуть 30-річчя Незалежності України. До Дня Незалежності за координації Міністерства культури та інформаційної політики України була підготовлена концепція єдиної візуальної символіки свята. В її основі покладена ідея бачення незалежності як мрії, досягнення якої прагнули багато поколінь українців", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що графічна візуалізація комплексу образів реалізована у вигляді калейдоскопічних квіткових орнаментів, які формуються із зображень, фотографій, символів, та стають основою динамічної айдентики, що розквітає, як сама країна. Айдентика розроблена креативною агенцією "Провід".

Як повідомляється, "Ти у мене єдина" – основний лейтмотив проєкту. Це слоган, який є певним універсальним зверненням до країни, квітки, незалежності, нації.

"Квітка – образ, що розкриває ідею держави. Вона росте та квітне, поєднуючи у собі розмаїття символів. Квітка є одним з найдавніших символів в орнаментально-знаковій культурі України. Її походження прослідковується ще з епохи енеоліту, а різні інтерпретації цього зображення зустрічаються в місцевих орнаментах по всій Україні. Квітка є центральним елементом Петриківського розпису. Це і є зрозумілим та універсальним символом для усіх, що об'єднує країну", - пишуть у МКІП.

Як зазначається, до Дня Незалежності була створена власна версія цього сакрального зображення: квітка, яка буде формуватися образами сучасних досягнень.

"Незалежність закладена у кров українців. І у XV, і у XX столітті, і набагато раніше. Наразі це вже кредо, що міцно вписане у нашу ДНК. Скільки б не було спроб зламати нашу волю – цей наратив незмінний. До ювілейної дати – 30-річчя з Дня Незалежності необхідно виважено підійти як до підготовки заходів, так і до створення айдентики. Адже айдентика — спосіб візуально відобразити, що ми всі різні. Але незважаючи ні на що: єдині, самостійні та унікальні", - сказав міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.

Крім того, кожна область України матиме свою унікальну квітку-логотип з графічними елементами та кольоровою гамою прапорів цього регіону, а також квіти-символи сфер діяльності, як то: медицина, будівництво, наука, цифрові технології, виробництво. Додатково передбачена спрощена форма логотипу для використання на маленьких форматах, а також для друкованих або вишитих логотипах.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.