У Запоріжжі створюють Меморіал хортицьких менонітів

У Запоріжжі співробітники Національного заповідника «Хортиця» за фінансової підтримки громадян Канади працюють над створенням «Меморіалу хортицьких менонітів».

В основі меморіалу - частина надгробних стел із кладовища протестантів-менонітів ХІХ-ХХ століть, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Створення меморіалу вже вийшло на завершальну стадію. Залишається змонтувати кілька пам'ятників, деякі мають не одну, а чотири частини: постамент, тумба, комірець і власне стела. Потім всі композиції треба закріпити та законсервувати. Наразі встановлено фрагменти 13 надгробків. Всього має бути 15", - повідомив науковий співробітник заповідника "Хортиця" Максим Штатський.

За його словами, проєкт "Меморіалу хортицьких менонітів" створювався кількома людьми, базовий ескіз надав гендиректор заповідника "Хортиця" Максим Остапенко. Власне, він створив модель, яка є основною, потім канадські колеги-науковці та дизайнери створили 3d модель.

Стели із кладовища протестантів-менонітів ХІХ-ХХ ст., знищеного в радянські часи, запоріжці знайшли в 2019 році.

"Ми зв'язались з канадськими науковцями, адже це їх нащадки. Вони нам допомогли ідентифікувати надгробки. Більше того, в Канаді був створений спеціальний комітет з питань реставрації пам'ятників, оголошено збір коштів на їх реставрацію та створення меморіального комплексу. Ми будуємо зараз власне за гроші канадського фонду. Завдяки їм ми вийняли будівельників, техніку орендували і монтуємо меморіал", - пояснив Штатський.

За його словами, кількість стел, їхні назви, місце розташування - все це узгоджували з канадцями майже рік, адже вибрати із 300 знайдених надгробних плит лише кілька - виявилось дуже складно.

"Я надавав пропозиції з 50 каменів, але місця і коштів не було, тому обрали 15 каменів. Вони реставрувались протягом 4 місяців, теж за гроші канадської організації. Щодня я надсилаю їм звіти, фотозвіти. Ми узгоджуємо положення каменів, форми", - зазначив науковий співробітник Національного заповідника "Хортиця".

Центр всього меморіалу - надгробок Катерини Кооп - дружини Абрахама Коопа, який заснував підприємства, що з часом стали заводами "Запоріжкабель" і "Комунар". Він вже встановлений навпроти центрального входу. В дальньому правому кутку - стела Бернарду Шелленбергу, який прожив 48 років та був першим фаховим лікарем в колонії менонітів на Хортиці.

Також тут є і прізвища рядових жителів колонії. Наприклад, Генріх Товс - він прожив лише 19 років, але, як кажуть історики, в нього дуже специфічний нагробок: зроблений на замовлення, інший шрифт, викарбувано вінок. Найстаріший пам'ятник, що увійде до меморіалу, датовано 1793 роком і належить солдату.

В центрі комплексу - якір - це символ християнської віри та символ менонітів.

Передбачено, що в подальшому "Меморіал хортицьких менонітів" розширюватиметься.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.