В Острозькому музеї книги і друкарства оцифрують давні рукописи

Музей книги та друкарства в Острозі оцифрує рукописи за сприяння Музею і бібліотеки рукописів Хілл, що працює при Університеті Абатства Сейнт-Джон у США.

Про це повідомляє "Локальна історія".

 

Заступник директора з наукової роботи державного історико-культурного заповідника Острога Андрій Брижук розповів, що готовність до диджиталізації музей продемонстрував ще у 2019 році.

"У нас був проєкт "Малі міста – великі враження", під час якого провели виставку, де експонати-книги були у вітринах, а поряд лежали планшети з оцифрованими копіями, що можна було "погортати". Це побачили представники американського проєкту в Україні, звернулись до нас, з того почалась наша співпраця, у листопаді минулого року ми почали оцифровувати" , – каже Брижук.

Оцифровувати стародруки будуть у кілька етапів: працівники Острозького музею відсканують рукописи, зберуть цифрові копії на жорсткому диску і відправлять його поштою в Університет Абатства Сент-Джон в США. Наразі вже створені цифрові копії близько 50 рукописів.

"Це дуже великий обсяг файлів, щоб нічого не втратилось, їх надсилають у такий спосіб. Далі оцифровані копії оприлюднять на сайті бібліотеки, де у них є відповідний розділ", – зазначає Андрій Брижук.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.