Посол України звинуватив німецьких лівих у фальсифікації історії

Україна обурена закликом фракції Лівої партії в Бундестазі Німеччини укласти новий договір про дружбу з Росією напередодні 80-річчя нападу гітлерівської Німеччини на СРСР, заявив посол України в Німеччині Андрій Мельник.

Про це йдеться в публікації DW, пише "Європейська правда".

 

Німецькі ліві у своїй ініціативі не згадали інші радянські республіки, в тому числі Україну і Білорусь, які втратили у Другій світовій війні мільйони жителів, наголосив посол.

Дипломат назвав це "принизливим перетворенням історії на інструмент" і "ударом в обличчя мільйонів українських жертв" війни. Неприпустимо терпіти подібну "фальсифікацію історії", підкреслив Мельник.

Українці закликають правлячу в Німеччині коаліцію та опозицію "не дозволяти політичного зловживання темними сторонами історії націонал-соціалізму", додав посол. В іншому разі примирення України та Німеччини опиниться під питанням, зазначив дипломат.

Декількома годинами раніше в Бундестазі пройшли дебати про російсько-німецькі відносини. Представниця фракції Лівої партії в Бундестазі Севім Дагделен закликала укласти новий договір про дружбу з РФ.

Крім того, Ліва партія виступила за зняття економічних санкцій з Росії. Резолюція лівих не зустріла підтримки серед депутатів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.