МЗС закликає світ визнати депортацію кримських татар геноцидом

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликав міжнародну спільноту визнати сталінську депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.

Про це дипломат заявив на онлайн-брифінгу у вівторок, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Хочу звернутися до міжнародної спільноти із закликом засудити цей злочин та визнати депортацію тим, чим вона насправді була – геноцидом кримськотатарського народу", - сказав Кулеба.

Він констатував, що сьогодні Росія продовжує системно придушувати кримськотатарський народ – припиняє діяльність меджлісу, витісняє незалежні ЗМІ з окупованого Криму, проводить утиски за релігійною ознакою, позбавляє кримських татар майнових та мовних прав, фабрикує кримінальні звинувачення проти них.

"Але ми не складемо руки і не зупинимося до тих пір, поки ці злочини не будуть припинені, Росія не піде з Криму, і там не будуть створені після повернення української влади усі можливості для вільного розвитку і процвітання Кримського півострова та кримськотатарського народу. Зокрема, цим питання буде присвячена робота Кримської платформи", - акцентував очільник МЗС.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.