АНОНС: У Києві пройде передача колекції пам’ятних медалей «Україна – це ми»

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбудеться урочиста передача двох повних колекцій пам’ятних медалей «Україна – це ми».

Про це "Історичній правді" повідомили у прес службі Музею.

 

"Україна – це ми" – так називається лімітована колекція пам'ятних медалей Монетного Двору "Княжий", присвячена 30-й річниці незалежності України.

П'ять золотавих символічних відзнак зображують найважливіші символи нашої держави, які стали наріжним каменем світобудови для кожного українця, – "…І слава і воля…", "Прапор вільної держави", "Наша мова солов'їна", "Героям слава!" та "Наша рідна Україна".

За кожним із цих символів стоїть довга історія, яка об'єднує тисячі доль, думок, прагнень, сподівань та здобутків наших співвітчизників. Ці символи увібрали в себе увесь історичний досвід та традиції, талант і чуйність нації, надію на світле майбутнє та любов до України.

Урочиста передача відбудеться в Міжнародний день музеїв і стане своєрідним подарунком музейній установі.

У заході візьмуть участь представники ТОВ "Монетний двір "Княжий"" та команда Музею.


Час: 18 травня, вівторок, 15:00


Місце: Київ, вул. Лаврська, 27, Головна експозиціяМузею


Контакт: тел.: (097) 168 86 57 Жанна Очеретяна – акредитація ЗМІ, e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.