У Чернігові показали тризуб XI сторіччя та ще майже 200 нових археологічних знахідок

На виставці, яка відкрилась у Чернігівському історичному музеї імені Тарновського, представлено близько 200 цікавих, подекуди унікальних знахідок минулого археологічного польового сезону.

Про виставку "Нові археологічні дослідження Чернігівщини" кореспонденту Укрінформу розповіла завідувачка науково-експозиційного відділу музею Вікторія Мудрицька.

 

"На виставці представлено майже 200 предметів із восьми експедицій археологічного сезону 2020 року. Вони працювали в Чернігові, Седневі, Виповзові, Любечі, Малому Листвені, Батурині та на території Мезинського національного природного парку", - розповіла Мудрицька.

За її словами, найпотужніше в експозиції представлений стародавній Чернігів. Його презентують предмети християнського культу, книжкова застібка, прикраси, висла печатка, писало, що були знайдені під час розкопок міської забудови Х – першої половини XIII ст., велика кількість люльок XVII-XVIII ст.

Маленькою, але унікальною річчю є геральдична підвіска XI ст. з тризубом. Кому вона належала – поки що невідомо й зараз фахівці намагаються це встановити. Роздивитися підвіску у вітрині можна через збільшувальне скло. А її фото прикрашає виставкову вивіску.

Знайшли підвіску дослідники Лівобережної археологічної експедиції Інституту археології НАНУ у некрополі давнього Чернігова (проспект Перемоги, 64).

Мудрицька додала, що робота кожної експедиції торік увінчалася певним успіхом. Так, у Батурині археологи знайшли, зокрема, уламки кахлів із гербами гетьмана Івана Мазепи та його соратника Пилипа Орлика.

У Малому Листвені – давньоруські замки та ключі. На території Мезинського парку - прикраси, зброю, знаряддя праці VI-IV ст. до н.е та Х ст. і навіть скіфські стріли й фрагмент фібули (металевої застібки-прикраси) VI ст.


Більше фото за посиланням.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.