Польща викупить будинок Марії Склодовської-Кюрі

Будинок П’єра і Марії Кюрі в містечку Сен-Ремі-ле-Шеврез поблизу Парижа площею 120 кв. м був виставлений на продаж за ціною 790 тисяч євро

Як повідомляє сайт Monitor Info, відповідні розпорядження  щодо придбання будинку видатної польки поблизу Парижа зробив прем'єр-міністр РП Матеуш Моравецький.

 

Інформація про виставлення будинку на продаж викликала великий інтерес серед політиків і дипломатів.

"Міністерство закордонних справ у цьому питанні співпрацює з посольством Польщі у Франції. Це місце є частиною польської історії", − заявив очільник польського уряду.

Будинок П'єра і Марії Кюрі в містечку Сен-Ремі-ле-Шеврез поблизу Парижа площею 120 кв. м був виставлений на продаж за ціною 790 тис. євро. Будинок потребує ремонту, вартість якого оцінюється у 200 тис. євро.

У 1904–1906 рр. родина Кюрі регулярно відвідувала цей будинок, щоб відпочити подалі від шумної столиці. У будинку з часів проживання родини Кюрі збереглися старі гобелени та теракотова облицювальна плитка.

"Будинок потребує ґрунтовного ремонту, − заявив директор агентства нерухомості  Stephane Plaza у Сен-Ремі Даніель Казу-Менго, − але він має і багато переваг. Поряд з ним знаходиться великий сад площею 900 кв. м, а до залізничної станції звідси лише 600 м".

Марія Склодовська-Кюрі в 1903 р. разом зі своїм чоловіком П'єром Кюрі та Антуаном Анрі Беккерелем отримала Нобелівську премію з фізики за дослідження явища радіоактивності.

У 1911 р. вона була вдруге нагороджена Нобелівською премією з хімії за відкриття елементів полонію та радію.

П'єр Кюрі загинув в автокатастрофі у квітні 1906 р. У травні того ж року 38-річна Марія очолила кафедру фізики в Сорбонні, якою керував її чоловік, і стала першою жінкою-професоркою цього університету. Першу свою лекцію перед студентами вона прочитала 5 листопада 1906 р.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.