У Єгипті знайшли стародавнє місто

Група археологів на чолі із Захі Хавасом знайшла стародавнє єгипетське місто віком 3000 років доби Аменхотепа, Тутанхамона та Ай

Знайдене місто є одним із найбільших з будь-коли виявлених у Єгипті. Воно було засноване королем Аменхотепом ІІІ, який правив Єгиптом з 1391 до 1353 р. до н. е.

Бетсі Брайан, професор єгиптології з Університету Джона Гопкінса в Балтіморі (США) сказала: "Відкриття цього загубленого міста є другим за значимістю археологічним відкриттям з могили Тутанхамона".

 

Вчені припускають, що знайдене місто йменувалося Атен і було засноване фараоном Аменхотепом III, який правив Стародавнім Єгиптом в XIV столітті до нашої ери. Свідченням цьому називають печатки фараона на глиняній цеглі, з якої побудовані місцеві будинки. Атен вважається найбільшим адміністративним і промисловим поселенням на західному березі Луксора того часу.

Археологи переконані, що нове відкриття дозволить "заглянути в життя стародавніх єгиптян" за часів розквіту Стародавнього Єгипту. Адже в місті збереглися стіни будинків і цілі кімнати, заповнені предметами повсякденного вжитку. Вже вдалося визначити майстерню, пекарню з печами та глиняним посудом для зберігання їжі, адміністративний і житловий район.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.