Стали відомі імена десяти воїнів дивізії «Галичина», які загинули під час Другої світової війни

У Німецькому службовому архіві (WAST) розшифрували ідентифікаційні жетони десяти вояків дивізії «Галичина», які загинули у роки Другої світової війни

Про це повідомляє Львівська облдержадміністрація.

 

Останки військових дивізії працівники КП ЛОР "Доля" впродовж останніх років знаходили на території Золочівщини та перепоховали на кладовищі поблизу села Червоне. З тих даних, що вдалося отримати, більшість воїнів вважаються зниклими безвісти під час Бродівського котла у липні 1944 року.

Ось перелік їхніх імен:

-   Фартушо Фердінанд, доброволець, артилерист. Народжений 23.10.1920 у н.п. Гукітча (Hukitscha). Вважається зниклим безвісті з 21.07.1944  в оточенні біля Бродів.

-   Горій Богдан, доброволець, артилерист. Народжений 24.01.1920 у н.п. Братківці. Вважається зниклим безвісті з 21.07.1944 в оточенні біля Бродів.

-   Петруняк Богдан, стрілок. Народжений 12.12.1923 у н.п. Тишківці. Вважається зниклим безвісті з 21.07.1944.

-   Дідух Євген, доброволець, радист. Народжений 23.11.1925 у н.п. Утішків. Вважається зниклим безвісті з 21.07.1944 біля н.п. Білий Камінь.

-   Плищук Іван, доброволець, артилерист. Народжений 01.02.1911 у н.п. Тавмащин. Вважається зниклим безвісті з 21.07.1944.

-   Матвіїв Михайло. Народжений 29.04.1923, місце народження не зазначено. Вважається зниклим безвісті з 21.07.1944.

-   Варик Ярослав. Народжений 01.07.1921, місце народження не зазначено. Вважається зниклим безвісті з 21.07.1944.

-   Шунка Михайло, гренадер. Народжений 06.02.1924 у н.п. Товстеньке. Вважається зниклим безвісті з липня 1944 року в оточенні біля Бродів.

-   Андрусик Андрій. Народжений 16.07.1922, місце народження не зазначено. Вважається зниклим безвісті з 18.07.1944.

-   Воланюк Роман. Народжений 23.03.1921, місце народження не зазначено. Вважається зниклим безвісті з 21.07.1944

"Щороку під час пошукових експедицій фахівці КП "Доля" знаходять та ексгумують останки загиблих воїнів дивізії "Галичина". Однак встановити їхні імена досить складно, навіть якщо знайдені номерні нагрудні жетони. Інформація про загиблих на території Львівщини солдатів часів Другої світової війни зберігається у Німецькому службовому архіві ( WAST) у Берліні. Він доволі закритий для дослідників і пошуковців. За останні роки вдалося отримати інформацію про імена лише чотирьох загиблих воїнів. Є ще одна проблема – фахівці КП "Доля" не можуть виконувати заплановані дослідження в цій установі через обмежувальні заходи, спричинені пандемією коронавірусу", - зазначив голова Львівської ОДА Максим Козицький.

Відтак ЛОДА звернулася до Посольства України у ФРН з клопотанням про допомогу у розшифруванні 24-х ідентифікаційних жетонів та встановленні імен загиблих воїнів дивізії "Галичина". Носіїв 14-ти жетонів визначити не змогли.

"Ми вдячні представникам Посольства та представникам німецького архіву за допомогу. Тепер ми знаємо ще більше імен вояків, які віддали життя, захищаючи наш край від загарбників, - каже Максим Козицький. -  Публікуємо їх, щоб родичі чи знайомі військових змогли дізнатися, де вони загинули та поховані. Історія воїнів дивізії "Галичина" є частиною історії України та історією боротьби за незалежність. Їхні імена не повинні бути забуті".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.