У Єгипті відбувся "Золотий парад фараонів"

22 стародавні мумії - 18 царів і чотирьох цариць - перемістили зі старого Єгипетського національного музею у новий Національний музей єгипетської цивілізації

Про це повідомляє BBC.

 

Мумії урочисто провезли вулицями в хронологічному порядку їхнього правління - починаючи від фараона 17-ї династії Секененра Таа II і закінчуючи Рамзесом IX, який правив у XII столітті до нашої ери.

На організацію параду фараонів витратили кілька мільйонів доларів і передбачили суворі заходи безпеки.

Кожну мумію перевозили на прикрашеному катафалку, оснащеному спеціальними амортизаторами і оточеному кортежем, включно з копіями бойових колісниць, запряжених кіньми.

Хоча стародавні методи муміфікації забезпечують збереження останків, для перевезення мумії помістили в спеціальні заповнені азотом ящики, щоб захистити від зовнішніх впливів. Дорогу на всьому маршруті ретельно вирівняли, щоб уникнути трясіння.

"Міністерство туризму і старожитностей зробило все можливе, щоб мумії були стабілізовані, збережені і упаковані в умовах контрольованого клімату", - сказала професорка єгиптології Американського університету в Каїрі Саліма Ікрам.

Мумії виявили в 1881 і 1898 роках у двох схованках в руїнах Фів, давньої столиці Єгипту - сучасного Луксора в Верхньому Єгипті.

"Вони вже зазнали багатьох переміщень у Каїрі, а до цього в Фівах, де їх перемістили з власних гробниць в інші гробниці з метою безпеки", - зазначила д-рка Ікрам.

У той час як останки більшості древніх правителів були доставлені з Луксора в Каїр човном по Нілу, деякі з них були перевезли у вагоні першого класу поїзда.

Їх розмістили у легендарному Єгипетському музеї і протягом останнього століття демонстрували туристам з усього світу.

Влада Єгипту сподівається, що новий музей, який повністю відкриють цього місяця, допоможе оживити туризм - основне джерело іноземної валюти для країни.

Хоча парад вважається грандіозною і навіть розважальною подією, єгипетські мумії історично асоціювалися з забобонами і пересторогами.

"Смерть швидко прилетить на крилах до того, хто порушить спокій царя", - проголошувало попередження на гробниці Тутанхамона, яку знайшов англієць Говард Картер у 1922 році.

Нещодавно в Єгипті сталася низка лих. Лише минулого тижня десятки людей загинули в результаті аварії потягу в місті Согаг, і щонайменше 18 людей загинули в результаті обвалення будівлі в Каїрі.

Потім, коли йшла активна підготовка до переміщення мумій, Суецький канал майже на тиждень заблокувало вантажне судно MS Ever Given.

Користувачі соціальних мереж ставлять питання, чи може виною цьому бути "прокляття фараонів".

Питання етичності демонстрації давньоєгипетських мумій обговорюють вже давно. Багато мусульманських учених вважають, що до мертвих слід ставитися з гідністю і повагою, а не виставляти їх як експонати.

У 1980 році президент Анвар Садат наказав закрити Кімнату царських мумій в Єгипетському музеї, стверджуючи, що вона опоганює мертвих. Замість цього він хотів, щоб мумії перепоховали, але його бажання так і не справдилося.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.