Боксер очолить Інститут нацпам'яті Польщі?

Колегія польського Інституту національної пам'яті запропонувала Сейму призначити головою ІПН боксера та історика Кароля Навроцького

Про це повідомляє RzeczPospolita.

Колегія ІПН завершила відбір кандидата на посаду Голови ІПН Польщі. Серед претендентів не було нікого з нинішнього керівного складу ІПН. Діючий Голова Ярослав Шарек та його заступник Кшиштоф Швагрик не подавали документів на конкурс.

Колегія ІПН запропонувала Сейму призначити керівником установи Кароля Навроцького - директора Музею Другої Світової війни. 

 

Кароль Навроцький - боксер-любитель та історик, а також, як він представився під час конкурсного прослуховування, фахівець з управління людськими ресурсами. У 2013 році захистив дисертацію в Інституті історії Гданьського університету. З січня 2009 року він був співробітником Інституту національної пам'яті, а в 2014-2017 роках - керівником філії державної освіти Інституту національної пам'яті в Гданську. З квітня 2017 року - директор Музею Другої світової війни в Гданську.

Автор та редактор семи книжок та кількох десятків статей зі сторії Польщі.

Голову ІПН призначає Сейм за згодою Сенату. Навроцького підтримує партія ПіС. Він може здобути більшість голосів у Сеймі. Однак, у Сенаті ця партія не має більшості. Відтак, призначення Навроцького може бути заблоковано.

Поки що діючого голову ІПН Ярослава Шарека може бути призначено в.о. на невизначений термін.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.