У Польщі виявлено останки черниць, закатованих радянськими солдатами

Польським вченим вдалося встановити особи семи монахинь-катаржинок, убитих солдатами Червоної армії в січні 1945 року

Про це повідомляє РІСУ.

Вбивство червоноармійцями  семи монахинь, які працювали в госпіталі, було задокументовано ще в 1945 році. Пошуки велися Інститутом національної пам'яті спільно з Католицькою Церквою, яка веде процес беатифікації жінок, що прийняли мученицьку смерть за віру і вірність обов'язку.

Останки сестри Харитіни (Ядвіги Фаль) виявлені на кладовищі в Гданську, останки сестер Генероси (Марія Больц), Кшиштофори (Марти Кломфасс) і Ліберії (Марія Домінік) - в Ольштині, а сестер Роланди (Марії Абрахам), Гунільди (Дороти Стеффен) і Бони (Анни Песка) - в Орнет.

Їх могили використовувалися для повторного поховання, в ході пошуків довелося ексгумувати останки тих, хто був похований в них потім. Дослідники знайшли фрагменти одягу, характерних для черниць-катаржинок, чотки, хрести, медальйони із зображенням святого сімейства.

Інститут національної пам'яті Польщі розповідає, що коли в лікарню увірвалися радянські війська, сестри спробували захистити від них поранених німецьких солдатів. Тоді зазнали нападу і вони. Багато черниці перед тим, як загинути, були зґвалтовані.

Найбільш страшну смерть прийняла 42-річна сестра Кшиштофора. На її тілі було 16 штикових ран, їй викололи очі і вирвали язик. Сестру Генеросу, за даними Інституту, замкнули на горищі лікарні, де над нею знущалися 10 днів. Потім її звільнили, але не витримавши фізичних і психологічних страждань черниця померла 9 травня 1945 року.

 
Фото: Courtesy of the Institute of National Remembrance

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.