Знайдено чоловіка, який розбив у Перемишлі пам’ятну дошку

2 березня поліція Перемишля затримала чоловіка, який знищив пам’ятну дошку в Перемишлі. Дошка була присвячена трьом видатним перемишлянкам: українській художниці Олені Кульчицькій, польській політичній діячці Вінценті Тарнавській та єврейській психоаналітикині Хелен Дойч.

Про це повідомляє "Наше Слово".

 

"В автомобілі затриманого 34-річного мешканця Перемишля працівники поліції знайшли молоток та лом. Чоловік зізнався, що саме цими предметами знищив дошку. Зібраний правоохоронними органами доказовий матеріал дозволив пред'явити чоловікові звинувачення щодо знищення майна", – йдеться у повідомленні поліції міста.

Ліля Каліновська, одна з ініціаторок встановлення дошки, повідомила, що підозрюваний (на даний момент обвинувачуваний – ред.) у справі сам з'явився в уряд міста і шукав людей, які були причетні до встановлення дошки, бо хотів перепросити та відшкодувати за скоєне.

Зловмиснику загрожує покарання до 5 років позбавлення волі. Наразі до нього застосована заборона виїзду з країни.

Нагадуємо, що пам'ятна дошка була легальною: організаторки дотрималися усіх правил, яких вимагають відповідні закони Польщі. Відмовились від відкриття дошки лише з поваги для мера, який після спротиву кресових середовищ попросив про оцінку Інститут національної пам'яті Польщі.

Про легальність пам'ятки заявляють ініціаторки заходу, а також незалежні юристи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.