Вийшов збірник документів про боротьбу ОУН з нацистами

У Львові вийшов друком збірник документів і матеріалів "Українські націоналісти в боротьбі проти нацизму: збройне протистояння, спротив у німецьких тюрмах і концтаборах, діяльність на еміграції".

Його упорядкував завідувач відділу новітньої історії Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України Михайло Романюк. До збірника увійшли документи й матеріали, що стосуються участі українських націоналістів у боротьбі проти нацизму, повідомляє "Український погляд".

 

Основу видання склали організаційні звіти, спогади колишніх в'язнів гітлерівських тюрем і концтаборів, документи з життя та діяльності Світової ліги українських політичних в'язнів (СЛУПВ) періоду 1985–2020 років, списки загиблих націоналістів у боротьбі проти нацизму та тих політичних в'язнів, які вижили й продовжували боротьбу у лавах УПА та збройного підпілля ОУН, а також у місцях компактного розселення українців за кордоном.

Розділ "Документи свідчать" містить документи, що ілюструють збройне протистояння українських націоналістів проти окупантів в роки Другої світової війни, масштаби терору та репресій проти учасників збройного підпілля та їхніх прихильників.

Найбільший за обсягом розділ збірника "Спогади політв'язнів" висвітлює боротьбу українських націоналістів у нацистських тюрмах і концтаборах.

У розділі "Документи з діяльності СЛУПВ 1985–2020 років" подали протоколи, резолюції, звернення, відозви, повідомлення, листи, тексти виступів, звіти, заяви та інші документи, що висвітлюють діяльність Світової ліги українських політичних в'язнів.

Розділ "З когорти нескорених" містить списки загиблих у нацистських тюрмах і таборах та тих, що вижили й продовжили боротьбу. Видання проілюстрували багатьма фотографіями, які публікуються вперше.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.