У Рівному показали відреставрований меч XI століття

Після тривалої реставрації у Рівненському краєзнавчому музеї виставили на огляд меч, якому майже 1 тис. років.

Про це йдеться у повідомленні музею у Фейсбуці.

 

"Незвичайну виставку одного експоната відкрили у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Її єдиним, проте унікальним експонатом став меч, знайдений у 1991 році в літописному Дорогобужі. Цінну зброю археологічна експедиція під керівництвом Богдана Прищепи виявила у комплексі кінця XII – пер. половини XIII ст.", – йдеться в дописі.

Також повідомляється, що археологи схиляються до думки, що меч виготовили дещо раніше – в другій пол. XI – на поч. XII ст.

Незвичайну виставку одного експоната відкрили у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Її єдиним, проте унікальним...

Опубліковано Рівненський Обласний Краєзнавчий Музей Пʼятниця, 26 березня 2021 р.

Із 2017 року меч перебував на реставрації у Національному науково-дослідному реставраційному центрі. Над його дослідженням та реставрацією впродовж чотирьох років працював художник-реставратор вищої категорії Віктор Голуб.

Саме він і запропонував завідувачу відділу давньої історії та археології музею Олексію Войтюку, учню Богдана Прищепи, презентувати відреставрований меч на окремій виставці.

Її органічно доповнили ілюстраціями процесу реставрації та зображенням батальних сцен Радзивіллівського літопису, над оформленням яких працювали фахівці музею.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.