Трипільські горщики й тетрадрахма поповнили колекцію хмельницького музею

Хмельницькому обласному краєзнавчому музею передали нові експонати, серед яких трипільські горщики та монета І століття.

Про це музей повідомляє у Фейсбуці.

 

Зазначається, що колекцію закладу поповнили трипільські горщики з розписним орнаментом V-ІV тис. до Р. Х., монета "Тетрадрахма", датована І ст. після Р. Х., а також ґудзик із зображенням сонця – герба Подільського воєводства.

Нові експонати закладу передав Сергій Добжанський, який давно співпрацює з музейниками.

Загалом у фондах краєзнавчого музею зберігається майже 65 тисяч експонатів. Серед них унікальні ювелірні вироби Болохівської землі ХІІ-ХІІІ ст., колекція зброї ХІХ-ХХ ст., яка вважається однією з найкращих в Україні, ікони, подільська кераміка, фарфор тощо.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.