«Щедрик» Леонтовича хочуть внести до списку ЮНЕСКО

«Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича хочуть внести до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомляє департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької ОДА.

 

Згідно з повідомленням, внесенням усесвітньо відомої пісні "Щедрик" в обробці Миколи Лентовича, відомої в англомовній версії як Carol of the Bells, до Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, займається директорка Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель.

Зазначається, що цей процес триватиме майже два роки і реалізовуватиметься у три етапи. Спочатку (до червня 2021 року) "Щедрик" внесуть до місцевого переліку НКС, а до жовтня поточного року його мають внести до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.

Потім його подадуть на внесення до Списку нематеріальної культурної спадщини людства міжнародної організації ЮНЕСКО. За прогнозами, цей етап розпочнеться у грудні 2021 року і триватиме до вересня 2022-го.

Ці заходи приурочують до сторіччя першого виконання "Щедрика" у США, як першого проєкту культурної дипломатії в історії модерної України.


5 жовтня 1922 року український хор Олександра Кошиця дав прем'єрний концерт у найпрестижнішому концертному залі Нью-Йорка Carnegie Hall. Саме в цей день відбулась американська прем'єра "Щедрика".

"Щедрик" — всесвітньо відомий твір для хору українського композитора Миколи Леонтовича, який був створений на початку ХХ століття. Після того, як у 1936 році популярний американський композитор українського походження Петро Вільговський написав низку англійських текстів до композиції "Щедрик", його англомовна версія, відома як "Дзвінка колядка, Колядка дзвонів" (Carol of the Bells), стала однією з найпопулярніших різдвяних пісень у світі.

100 років тому текст української щедрівки також переклали французькою, фламандською та іспанською мовами.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.