Лондон відмовився повернути в Грецію античні артефакти

Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що античні статуї з Парфенону, не повернуть Греції. Вони залишаться у власності Британського музею.

"Уряд Великої Британії має тверду давню позицію щодо скульптур, яка полягає в тому, що вони були законно придбані лордом Елгіном згідно з відповідними законами того часу і з моменту їх придбання на законних підставах належать Британському музею", - прокоментував Джонсон питання щодо повернення артефактів, інформує The Guardian.

 
Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон

Торік міністр культури Греції Ліна Мендоні назвала лорда Елгіна "серійним грабіжником", який вивіз артефакти незаконно.

Прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс зазначив, що врешті-решт Велика Британія "програє цю битву". Додав, що афінський Акрополь належить не лише Греції, а є пам'ятником світової культурної спадщини. І якщо світ дійсно хоче побачити монумент в усій його єдності та красі, то скульптури Парфенону мають повернутися на місце.

Франція вже погодилась повернути Афінам частину фризу, який Лувр довгий час вважав одним із найкоштовніших предметів своєї колекції. В обмін Греція на деякий час передала для виставок вражаючі античні вироби і скульптури з бронзи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.