У Пирогові хочуть створити музей кримськотатарської культури, – Сеїтаблаєв

На території Національного музею народної архітектури та побуту України “Пирогів” (Київ) збираються створити музей кримськотатарської культури

Як повідомляє Новинарня, про це на відкритті виставки "Вірність собі – не злочин" в МЗС України у вівторок, 9 березня, сказав директор "Кримського дому" Ахтем Сеїтаблаєв.

 

"Я дуже вдячний, що ще одним майбутнім кроком для того, щоб ми якомога більше знали один про одного, могли гідно презентувати культуру кримських татар (бо культура – це, можливо, один з найміцніших інструментаріїв для ідентифікації самого себе) стане музей кримськотатарської культури, який ми разом з МЗС, Українським інститутом, Міністерством культури мріємо побудувати на території музею етнографії "Пирогів", – цитує Сеїтаблаєва інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна".

Раніше повідомлялося, що Український культурний фонд спільно з "Кримським домом" і "Українським інститутом" оголосили конкурс на масштабний проєкт популяризації культури Криму із загальним бюджетом ЛОТу в десять мільйонів гривень.

"Підтриманий ЛОТ-ом проєкт стане першими кроком для формування постійного виставкового простору в Національному музеї народної архітектури та побуту України (Музеї Пирогова), де засобами мистецтва буде презентовано культуру Криму", – пояснили у пресслужбі Мінкульту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.