Суд США зобовʼязав Північну Корею виплатити $2,3 млрд команді корабля USS Pueblo

Суд США зобовʼязав Північну Корею виплатити 2,3 мільярда доларів членам екіпажу військового корабля USS Pueblo, який був захоплений корейцями в 1968 році. Суд постановив, що колишня команда корабля і члени їх сімей, якщо моряк вже помер, мають право на компенсацію від Пхеньяну за «біль і страждання».

Про це повідомляє CNN.

 

Позов проти КНДР був поданий в лютому 2018 року. До суду звернулися понад сто осіб. Рішення суд виніс 16 лютого цього року. Зазвичай іноземні уряди мають імунітет від позовів в судах США, але 2016 році Конгрес зробив виняток для країн-спонсорів тероризму, що дозволило членам екіпажу USS Pueblo подати позов.

Поки не ясно, яким чином буде відшкодування збитків. Пхеньян не був представлений в цій справі і завжди стверджував, що USS Pueblo займався шпигунством. Рішення суду проте дозволяє позивачам подати заявки на виплати в США за законом про правосуддя для жертв тероризму.

На сьогодні USS Pueblo технічно перебуває в складі Військово-морських сил США, але за фактом корабель — експонат музею пропаганди в Пхеньяні.


Розвідувальний корабель USS Pueblo був захоплений 23 січня 1968 року військовими Північної Кореї в міжнародних водах. 83 члена екіпажу були взяті в полон, де провели 11 місяців. Північна Корея звільнила екіпаж 23 грудня, але корабель не віддала.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.