Штати депортували до Німеччини 95-річного ексохоронця нацистського табору

Зі США до Німеччини було депортовано 95-річного колишнього охоронця нацистського табору Фрідріха Карла Бергера.

Про це пише NBC News із посиланням на заяву Мін'юсту США.

 

Зазначається, що дозвіл на депортацію американський суд видав ще у лютому минулого року. Суддя постановив, що Бергер сприяв "підтримуваному нацистами переслідуванню" під час роботи охоронцем концентраційного табору Ноєнгамме.

"Під час слідства Бергер визнав що охороняв в'язнів, не допускаючи їх втечі, не просив про переведення із концентраційного табору та досі отримував пенсію від Німеччини за службу під час війни", - йдеться у матеріалі.

За словами в.о. Генерального прокурора США Монті Вілкінсона, Бергера було депортовано, оскільки США "не є безпечною гаванню для тих, хто брав участь у злочинах нацистів".

Водночас сам Бергер в інтерв'ю The Washington Post минулого року заявив, що до служби у концентраційному таборі у віці 19 років його примусили. За його словами, відтоді він успішно збудував життя у США. "Після 75 років це сміховинно. Я не можу повірити. Не розумію, як подібне могло трапитися у такій країні. Ви примушуєте мене покинути дім", - розповів він.



Ноєнгамме — найбільший концентраційний табір на північному заході Німеччини в однойменному районі Гамбурга, що функціонував з 1938 до 1945 року. Табір вирізнявся всім, що в ньому не було масових убивств в'язнів. То була скоріше трудова колонія, ніж засіб масового знищення, як Аушвіц чи Бухенвальд.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.