У Дніпрі відкрили Музей дитинства

У Дніпрі 9 лютого відкрили Музей дитинства, філію Дніпровського науково-технічного музею «Машини часу». Новий музей розташувався в будинку, де свого часу жили робітники Брянського заводу.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 
фото: юлія Рацибарська, радіо свобода

У Музеї дитинства його засновник Михайло Прудников зібрав експонати, які показують дитинство 60-90-х років ХХ століття. Над створенням закладу працювали 6 років, каже він. Перед цим засновник відвідав музеї схожої тематики в Україні та за кордоном – у Вільнюсі, Будапешті, Стамбулі, містах Німеччини.

Як розповів Михайло Прудников, музейна колекція нараховує близько тисячі ретроекспонатів, серед яких гральні автомати, настільні ігри, книжки, іграшки, техніка, фотографії, листівки, посуд, одяг тощо.

Зокрема, в музеї презентують іграшки, виготовлені в Дніпрі, де працював великий комбінат дитячої іграшки, а також іграшки, зроблені на промислових і навіть оборонних підприємствах міста.

"Південмаш випускав іграшкові автомати, "ДМЗ" – робота і літак, завод пластмасових виробів "Хвиля" – різноманітні лабіринти, і окремий був цех для виготовлення хлопавок. Наш рідний комбінат "Іграшка" – асортимент на рік 130 штук. Велосипед "Гном" – теж "південмашівський". Таких випускали 130 тисяч на рік", – сказав керівник музею.

Експозиція розташувалася в трьох залах – "Настільні ігри та ігрові атракціони", "Світ іграшок", "Виставковий артпростір". Її планують постійно доповнювати й оновлювати.

"Наше завдання – створити музей не чогось такого, що є за трьома морями, чогось дефіцитного, а показати ті речі, якими ми гралися в своєму дитинстві", – сказав Прудников.

Деякими експонатами можна тут-таки бавитись.

Також музей приймає в дарунок від містян іграшки з часів їхнього дитинства. Музей існуватиме власним коштом. Також, як повідомив на відкритті міський голова Борис Філатов, місцева влада розглядає можливість надання йому гранту для розвитку.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.