"Уміння правдиво ставитись до свого минулого є свідченням зрілого патріотизму" - відкритий лист польських україністів

Відомі польські історики-україністи підготували та поширили лист-відповідь, у якому аргументовано пояснили, що заяви організацій кресов'ян шкодять польській державі та спрямовані на погіршення українсько-польських відносин

У листопаді минулого року організації кресов'ян надіслали міністру освіти Польщі листа з вимогами обмежити кількість студентів з України у польських університетах, запровадити для вихідців з України спеціальні "антибандерівські" навчальні курси, а також заявили, що "українські історики пишуть полякам їх історію". Цей лист наповнений агресивними випадами проти українців.

Відомі польські історики-україністи підготували та поширили лист-відповідь, у якому аргументовано пояснили, що заяви організацій шкодять польській державі та спрямовані на погіршення українсько-польських відносин. Лист опубліковано на сторінці Superhistoria.pl.

На закид про відсутність досліджень польсько-українського конфлікту у роки Другої світової війни підписанти навели чимало прикладів таких наукових праць, виважених та вільних від політизованих упереджень.

Підписанти також наголосили, що подібні ініціативи відповідають "очікуванням кремлівської історичної пропаганди Кремля у сфері польсько-українських відносин, а в ширшому розумінні вкладається у русло політики Росії щодо пам'яті про Другу світову війну та тоталітарних режимів у Центральній та Східній Європі".

Лист підписали Гжегож Грицюк, Гжегож Мотика, Ян Пісулінський, Маріуш Зайончковський.

 
Віктор Ющенко та Лєх Качинський у Павлокомі. 2006 рік
PAP / Maciej Chojnowski

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.