Буковинську маланку планують внести до списку ЮНЕСКО. ФОТО

У Чернівецькій ОДА почали готувати документи, щоб внести традицію буковинського маланкування до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це у Фейсбуці повідомляє Чернівецька ОДА.

 

"Новорічну традицію буковинського маланкування пропонують внести до переліку об'єктів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Аби це стало можливим, розпочали підготовку відповідних документів", - йдеться у повідомленні.

В обласній адміністрації зазначають, що наразі маланка входить до Регіонального переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Далі вона має потрапити до аналогічного національного реєстру. І лише потім документи подадуть до ЮНЕСКО.

"Під поняттям "Новорічна традиція буковинського маланкування" мають на увазі декілька типів цього звичаю, які побутують у Чернівецькій області. Їх об'єднує спільна ідея – прийти у новоліття, позбувшись усього злого. Однак у різних частинах області дійство має відмінне втілення.

Це, зокрема, Вашківська переберія, Красноїльська маланка із ведмедями, театралізована Суховерхівська маланка, драматична Горбівська маланка, хореографічна маланка у Костичанах, Бесарабська маланка зі дзвонами у Кельменецькому районі", - додали в Чернівецькій ОДА.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.