У Ґданську зняли україномовний фільм про жінок «Солідарності». ВІДЕО

У рамках проєкту «Metropolitanka – witamy/ласкаво просимо/добро пожаловать» Інституту міської культури міста Ґданськ знято два краєзнавчі фільми, зокрема, про легендарну діячку «Солідарності» етнічну українку Анну Валентинович.

Про це повідомляє Polskie radio.

 
Анна Валентинович

Як зазначається, у проєкті взяли участь 30 осіб.

Зауважується, що Інститут міської культури міста Ґданськ популяризує знання про спадщину незалежної профспілки "Солідарність". У рамках проєкту "Metropolitanka – witamy/ласкаво просимо/добро пожаловать" було проведено безкоштовні курси для україномовних та російськомовних мешканців міста.

"На цих курсах учасники вчилися проводити екскурсію Ґданським суднобудівним заводом, де народилася профспілка "Солідарність". Черговим етапом курсів було проведення екскурсій українською та російською мовами по Ґданську", - розповіла речниця Інституту міської культури Марта Банька.

Вона додала: "Оскільки через обмеження епідемії коронавірусу, проведення традиційних екскурсій містом було досить ускладнене, ми вирішили зняти два фільми, які є пропозицією віртуальної екскурсії містом. У цих відео ми хотіли розповісти україно- та російськомовним мешканцям Ґданська про жінок-працівничок Ґданської судноверфі — Анну Валентинович та Аліну Пєньковську".

Кожен фільм триває 10 хвилин.

Проєкт "Metropolitanka – witamy/ласкаво просимо/добро пожаловать" отримав дофінансування Міністерства культури та національної спадщини Польщі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.