В ОГП відкрили музей прокуратури

Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова повідомила про відкриття нової експозиції в холі Офісу Генпрокурора, «щоб кожен, хто творить сучасну історію захисту закону і порядку, міг познайомитись із літописом нашої інституції».

Про це вона заявила на своїй сторінці у Facebook.

 

"Найстаріші експонати в музеї – мундир Слобідсько-Українського губернського прокурора зразка 1811 року, оригінальний штамп прокуратури Ровенської області 1945 року, формений одяг слідчого прокуратури Ізюмського району Григорія Веприцького з нагородами Великої вітчизняної війни та органів прокуратури Харківської області.

Один із найцінніших експонатів – робочий стіл Романа Руденка, який був головним обвинувачем від СРСР у Нюрнберзькому процесі.

На стендах, що відображають історію прокуратури, зібрано історичні документи, в тому числі, перші документи прокуратури незалежної України, пам'ятки, світлини від часів Козацької України" - йдеться у повідомленні.

У свою чергу колишній Голова УІНП (2014-2019), а нині народний депутат Володимир В'ятрович відреагував на відкриття цього музею та його експонати:

"Чекістські джерела натхнення для пані Ірини Венедіктової. Роман Руденко (той самий чий стіл найважливіший експонат) – на посаді прокурора Донецької (Сталінської) області, заступника прокурора УРСР, прокурора УРСР та Генерального Прокурора СРСР, брав безпосередню участь у масових політичних репресіях населення. Зокрема, у часи Великого терору 1937-38 Руденко був членом Трійки НКВС по Донецькій області." - написав В'ятрович у Фейсбук

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.