Фільм «ЮКІ» про зірок НХЛ родом з України вийшов у прокат. ВІДЕО

В український прокат 3 грудня вийшов фільм «ЮКІ», що розповідає історії видатних зірок українського походження, які формували найвідомішу хокейну лігу світу – NHL.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Як з'ясувалося, на кільцях Кубка Стенлі – головного трофея ліги світу NHL – масово зафіксовані прізвища українських гравців. Саме наші співвітчизники стояли біля витоків зародження хокейного турніру ще на початку його становлення та розвитку за океаном.

Їхній внесок в історію хокейних клубів, честь яких вони захищали, надихнув на подальші звершення мільйони людей у Канаді та США. І кожному з них вдалося зберегти у душі шматочок далекої, але рідної серцю України", - розповів режисер та продюсер фільму Володимир Мула.

В Україні стрічка з'явиться під гаслом "Історія перемог вільних українців". Ukrainians, або коротко UKE, - саме так у Північній Америці називають вихідців з України.

Героями стрічки стали хокеїсти, що у різні епохи здобували світову славу: дворазовий володар Кубка Стенлі у складі Philadelphia Flyers Орест Кіндрачук; дворазовий володар Кубка Стенлі у складі Boston Bruins Іван Буцик; триразовий володар Кубка Стенлі у складі New Jersey Devils Кен Данейко; переможець Кубка Стенлі у складі Pittsburgh Penguins Джеф Чикрун; володар Кубка Стенлі у складі Chicago Black Hawks Ерік Нестеренко; переможець Кубка Стенлі у складі New Jersey Devils Брюс Драйвер; чотириразовий володар Кубка Стенлі у складі Toronto Maple Leafs Еді Шах; переможець Кубка Стенлі у складі Tampa Bay Lightning та Pittsburgh Penguins Руслан Федотенко, а ще найкращий хокеїст усіх часів Іван Грецький. Глядачі також побачать сина славетного воротаря Тараса СавчукаДжеррі та хокейного аналітика Келлі Груді. Зйомки відбувалися протягом трьох років у Канаді, США, Білорусі та Україні.

"Завдання було не з легких: протягом довгих місяців я працював з міжнародними архівами, намагався взяти інтерв'ю у хокейних зірок по всій Північній Америці, сплачував шалені штрафи за перевищення швидкості та намагався не замерзнути у холодних канадських преріях.

Завдяки допомозі сотень абсолютно різних людей, які палко підтримували ідею, мені вдалося реалізувати цей проєкт. Запрошую кожного українця подивитися фільм у кіно та надихнутися унікальною і спільною для нас історією!" - коментує Мула.

Стрічку створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Автор сценарію – Микола Васильков. Оператори – Олег Шевчишин, Дмитро Шиповський, Станіслав Ткачов, Олександр Терновий.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.