Спецпроект

У Вінниці відкрили оновлений музей Голокосту

У Вінниці в приміщенні Єврейської громади міста відкрили оновлений музей Голокосту.

Про це повідомляє департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької ОДА, передає Укрінформ.

 

"Довгі роки експонати музею демонструвались в приміщенні на території колишнього цегельного заводу. Нині ж було вирішено перевести його саме до офісу на Космонавтів, адже тут сконцентровані численні культурні, мистецькі, історичні та релігійні об`єднання і фонди єврейських громад міста й області.

Саме завдяки їхній спільній роботі та згуртованості було оновлено експонати музею, зібрано унікальні оригінальні матеріали з усієї Вінниччини, оприлюднено нові історичні дані та авторські дописи як свідків Голокосту, так і дослідників, що займаються цією тематикою", - йдеться у повідомленні.

Як уточнив керівник музею Леонід Трахтенберг, музей було започатковано 13 років тому. Наявні там експонати зберігалися у невеличкому приміщенні й не були доступні широкій громадськості.

Наразі ж за сприяння БЄФ "Хесед Емуна" за підтримки БФ "Християни за Ізраїль - Україна" музей переїхав у приміщення Єврейської громади Вінниці, там виставили особисті речі загиблих євреїв, а також розмістили інформаційні стенди та книги про Голокост на Вінниччині.

В оновленому музеї відкрилась виставка "Захистимо пам'ять", - це подарунок фонду "Меморіал убитих євреїв" (Берлін) та Українського центру вивчення історії Голокосту (Київ).

Вхід для відвідувачів музею безкоштовний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.