АНОНС: Виставка «Володимирова спадщина: Київська православна митрополія у калейдоскопі української історії XVII–XVIII ст.»

Національний музей історії України запрошує на виставку «Володимирова спадщина: Київська православна митрополія у калейдоскопі української історії XVII–XVIII ст.», яка відкривається до огляду 7 листопада 2020 року.

Про це "Історичній правді" повідомили в НМІУ.

 

Чотириста років тому, у жовтні 1620 р., у Києві на Подолі сталася важлива подія. За активної підтримки козацтва на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним, єрусалимський патріарх Теофан висвятив київським митрополитом Йова Борецького.

Ця подія мала далекосяжні наслідки та відобразилася у різних сферах. Київська митрополія, що охоплювала українські та білоруські землі, в середині XVII ст. стала чи не найпотужнішою зі східних православних церков.

Діяльність яскравого грона київських інтелектуалів сформувала власне обличчя української культури (від мови до повсякденних практик). Ангажування до церковних справ сприяло кристалізації козацької ідентичності та перетворення українського лицарства на "володарів вітчизни".

Головну увагу на виставці зосереджено на розвитку релігійної культури та конфесійного життя на українських теренах. Відвідувачі матимуть змогу побачити унікальні зразки золотарства, гаптування і малярства, стародруки й манускрипти, археологічні пам'ятки й гравюри.

Зокрема, пергаментні грамоти та хрест гетьмана Петра Сагайдачного, автограф митрополита Борецького та закладну дошку Анастасії Скоропадської, списки (копії) шанованих чудотворних ікон Братської та Почаївської Богородиць і вотивні привіски, антимінси вселенського патріарха Теофана, владик Йосифа Курцевича, Сильвестра Косова та багато іншого.


Партнери виставки: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник та Національна бібліотека України ім. В. Вернадського.


Час: 6 листопада, п'ятниця, о 16:00


Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2, м. Київ


Виставка триватиме до березня 2021 року.


Контакт: 096-2818285 (Валентина).


Організатори просять заздалегідь акредитуватися на відкриття виставки.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.