Обшуки у Музеї Революції гідності. Реакція соцмереж

Сьогодні у Музеї Революції Гідності відбувся обшук. Директор музею Революції Гідності Ігор Пошивайло повідомив, що обшуки пов'язані з перевіркою фінансово-економічної діяльності Музею, зокрема з проєктуванням Меморіального комплексу.

"Історична правда" підібрала для Вас реакції у соцмережах на ці обшуки.

 

Так, колишній Голова Верховної Ради України, нині народний депутат Андрій Парубій написав, що: "Обшуки в Музеї Революції Гідності напередодні річниці Майдану – це виклик влади усім українцям!"

У свою чергу, Голова Українського інституту національної пам'яті (2014-2019), а нині народний депутат Володимир В'ятрович на свої сторінці у Фейсбук прокоментував ці обшуки, як "чекістський почерк".

"Чинні безпорадні і, разом з тим, агресивні керманичі не сприйняли і досі ненавидять Революцію Гідності та її здобутки. Вони відкривають кримінальні справи проти активістів Майдану, воїнів та волонтерів, намагаючись їх зганьбити та принизити, спотворюючи та руйнуючи фундаментальні цінності українців.

Обшук в музеї напередодні річниці Революції – це демонстрація їхнього пихатого обличчя – обличчя реваншу, зрадників і капітулянтів. Цей маразм є свідченням агонії та ганебного шляху до фіналу цієї влади" - написав на своїй сторінці у Фейсбук Секретар РНБО (2014-2019) Олександр Турчинов.

"Який ще символ реваншу краще було б підібрати для влади? А вони знайшли. Бо сьогодні зранку в Музеї Революції Гідності ранок почався із обшуків. Чому так сталося? Що вони там шукали? Бо вони бояться ідей, які надихнули український під час Революції Гідності", – вважає 5-й Президент України Петро Порошенко.

"Обшук за два дні до річниці - це стара як світ кагебістська методичка: облава на Великдень, арешт/допит на день народження і т.д. - "с целью деморализации объекта". В даному випадку - українського суспільства, тобто нас із вами.

(Як же вони той Майдан ненавидять, Господи, як же їх тіпає, всю ту мордорську аґентуру, коли українці починають підводити голову й згадувати слово "гідність"...)" - відзначила письменниця, поетеса і публічна інтелектуалка Оксана Забужко.

"Ми обов'язково припинимо цей цинізм. Неправомірні обшуки і порушення правил приватності у стилі "може знайдемо щось цікаве" недопустимі, коли просто хтось передає політичний привіт чи вирішує цинічно плюнути на наші могили.

Україна стане правовою державою.

Але спершу ми повинні вигнати з влади брехунів і аферистів.

Як у 2004 і в 2014" - написав колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян.


Нагадуємо, сьогодні зранку до Національного музею Революції Гідності з обшуками прийшли співробітники Нацполіції та СБУ. Правоохоронці вилучили носії інформації і документацію щодо фінансово-господарської діяльності.

Також, сьогодні стало відомо, що Державне бюро розслідувань викликає на допити людей, які були лідерами Євромайдану. Заявником у справі є Ренат Кузьмін – чинний нардеп від ОПЗЖ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.