АНОНС: онлайн-розмова «Від Петра І до Сталіна: закріплення московської окупаційної політики в Україні»

Батуринська трагедія стала ключовою точкою закріплення і поширення московської влади над Україною. Це було не просто тотальне знищення населення Батурина, але й початок репресивної політики проти всіх, хто прагнув незалежності України

13 листопада о 13:00 на офіційній сторінці Інституту дослідження Голодомору відбудеться онлайн-розмова "Від Петра І до Сталіна: закріплення московської окупаційної політики в Україні".

 

Захід присвячений пам'яті жертв Батуринської трагедії і покликаний нагадати про жорстокі злочини Росії проти української нації протягом понад 300 років.

У ході дискусії учасники обговорять:
◼️ історичний контекст та передумови Батуринської трагедії;
◼️ як винищення Батурина змінило цивілізаційний вектор;
◼️ тяглість окупаційної політики Росії щодо України: масові винищення, геноцид та репресії;
◼️ висновки, які українці мають зробити сьогодні.

Участь у розмові візьмуть:

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.