У Музеї української діаспори розповіли про перші українські школи та виші за кордоном

Перші українські школи за межами Батьківщини виникли ще наприкінці ХІХ ст. і утворювалися при церквах українських громад США та Бразилії.

Про це повідмляється на сторінці Музею української діаспори в Фейсбуці з нагоди професійних свят вчителів – Дня працівників освіти України (офіційно), або День вчителя, та Всесвітнього дня учителів (англ. World Teachers' Day) на почтаку жовтня.

 

У Канаді канадська зорганізована мережа громадських шкіл отримала назву "Рідна школа". В освітніх учбових закладах викладалась мова, література, географія та історія України.

Діти з українських родин опановували мову та літературу батьків в суботніх та недільних школах, у вільний від навчання у державних закладах час. Учні молодшого віку навчались у так званих "школах українознавства", а старші поглиблювали свої знання на літніх "курсах українознавства", які діяли у період літніх канікул.

З розширенням мережі громадських національних шкіл з'являються координуючі центри (у тих країнах країнах, де існує українська діаспора). Як приклад – Українська центральна шкільна рада в Австралії.

Для більш успішного проведення навчального процесу та задоволення навчальних потреб з самого початку існування громадських українських шкіл був налагоджений друк шкільних підручників.

Українські вищі навчальні заклади з'являються спершу в Західній Європі у І половині ХХ ст. – у Празі, Відні, Мюнхені та Берліні.

"На сьогодні за кордоном діє більш як 40 вищих українських навчальних закладів та наукових установ, а курси українознавства введено у навчальний процес 50-ти університетів світу", - йдеться у дописі.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.