Ляльки, гноми та солдатики: у Луцьку відкрили музей іграшок. ВІДЕО

У Луцьку в приміщенні Волинського Національного Університету відкрився музей іграшок. У його колекції вже понад 100 експонатів, - розповів хранитель музею Андрій Здіховський.

Про це повідомляє Суспільне. Волинь.

 

Хранитель розповів, що експонати у вітринах поділені за віковим періодом. У першому стенді – забавки для немовлят, у другому – для малюків після 3 років, третій стенд представляє іграшки, якими гралися дошкільнята.

Нині, один з найстаріших експонатів музею – дитячий візок 1971 року випуску. Поміж собою музейники називають експонат "професорською коляскою". Візок до університетського музею приніс доктор педагогічних наук Олександр Семенов:

"На ньому їздив я, цей візочок використовувався, щоб возити якісь мішки з картоплею, так як в кожній родині, знаєте, мішок цукру на цьому візочку дуже гарно тримається. На ньому збереглася дуже добре етикетка виробника".

Через карантин музей поки не відкрили для усіх охочих побачити іграшки. Експонати поки вивчають студенти вишу.

Музейники планують зібрати ще експонати різних історичних періодів і реставрувати частину іграшок, які уже є в експозиції. Лучан просять допомогти знайти іграшки, яких поки бракує на поличках.

"Дуже чекаємо на старі ялинкові прикраси, триколісні велосипеди, автомобілі, які мають історію, м'яч, яким дитина гралася", - розповів хранитель.

Також музейники просять відгукнутися і допомогти розширити експозицію і волинських народних майстрів. У майбутньому планують облаштувати окрему поличку з іграшками поліського регіону, які виготовлені з природних матеріалів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.