АНОНС: круглий стіл «Україна та Німеччина у світових війнах: образи та підходи до політики пам’яті»

Організатори також відкриють виставку, проведуть прес-конференцію та презентацію нових видань

 

22 жовтня о 10.00 у приміщенні Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького відбудеться ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ "Матеріальні сліди перебування німців на території України ХІХ – поч. ХХ ст.: мир і війна", яка є візуальним прологом до подальшої наукової дискусії – ВСЕУКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ПРАКТИЧНОГО КРУГЛОГО СТОЛУ за участі відомих істориків, серед яких: проф. Владислав Гриневич (Інститут політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса Національної академії наук України; Інститут дослідження території і ландшафту пам'яті Бабиного Яру), проф. Людмила Гриневич (Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору), проф. Ярослав Грицак (Український католицький університет), д-р Руслан Забілий (Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького"), проф. Олександр Лисенко (Інститут історії України Національної академії наук України), д-р Олег Репан, доцент кафедри історії України Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, директор Інституту історії Дніпра, проф. Юрій Шаповал (Інститут політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса Національної академії наук України), д-р Ігор Щупак (Український інститут вивчення Голокосту "Ткума") та ін.

 О 10 год. 30 хв., у кінозалі Музею АТО ДНІМ ім. Д. Яворницького відбудеться прес-конференція, присвячена роботі круглого столу та відкриттю виставки. У прес-конференції візьмуть участь представники інституцій, які виступили співорганізаторами круглого столу: Штефан Кайль, Генеральний консул Федеративної Республіки Німеччина у Донецьку (офіс у Дніпрі); Юлія Пісчанська, директор Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького; проф. Сергій Світленко, декан історичного факультету Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара; д-р Єгор Врадій, заступник директора Українського інституту вивчення Голокосту "Ткума"; д-р Валерія Лавренко, доцент кафедри всесвітньої історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, заступник директора з наукової роботи Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького; д-р Олег Репан та ін.

О 15 год. 50 хв. у рамках Круглого столу відбудеться ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ КНИЖКОВИХ ВИДАНЬ, присвячених історії Другої світової війни та Голокосту, серед яких: Олена Стяжкіна "Рокада: чотири нариси з історії Другої світової", Адам Джонс "Геноцид: Вступ до глобальної історії", науковий щорічник "Проблеми історії Голокосту: український вимір" та інші. 

У зв'язку з карантинними обмеженнями присутність глядачів під час Круглого столу, нажаль, неможлива – усіх бажаючих запрошують переглянути онлайн-трансляцію на Facebook-сторінці Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.