Спецпроект

У Польщі презентували онлайн-базу поляків-жертв Волинської трагедії

8 липня, спеціально до чергової річниці Волинської трагедії, Інститут національної пам’яті Польщі презентував онлайн-базу поляків-жертв подій на Волині у 1943 році

Як повідомляє "Волинський монітор", у варшавському освітньому центрі імені Януша Куртики "Зупинка Історія" із цієї нагоди провели прес-конференцію.

Пам'ятник зі списком загиблих поляків у селі Мала Березниця
Пам'ятник зі списком загиблих поляків у селі Мала Березовиця

Роботу над базою розпочали у 2019 р, закінчення проєкту організатори планують на 2023 р. – 80-ту річницю Волинської трагедії. Станом на сьогодні в базі даних на порталі zbrodniawolynska.pl зібрано близько 17 тис. записів.

Усі вони стосуються Волинського воєводства.

У базі даних можна шукати інформацію про загиблих під час Волинської різні за різними параметрами: прізвищем, місцевістю, національністю, датою.

 
Палаюче українське село Сагринь на Холмщині, спалене Армією Крайовою 10-11 березня 1944 року

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.