АНОНС: онлайн-дискусія «Минуле, яке не минає. Радянські патерни організованого насилля і сучасні пострадянські суспільства»

Міжнародна асоціація гуманітаріїв і Департамент соціальних наук ЄГУ запрошують до участі в онлайн-дискусії 22 жовтня

Після Другої світової війни радянська ідеологічна система (через інститути освіти, пресу, художню літературу, кінематограф) закріпила в суспільній свідомості стійкий образ нелюдської жорстокості - "фашисти". Стійкість цього образу ще раз продемонструвала себе в зв'язку з нинішніми подіями в Білорусі. Разом з тим в публічних обговореннях регулярно згадуються й інше відсилання - "нквдисти", яке вказує на історичну спадкоємність між державними аппаратами насилля радянського періоду і сучасності.

Мета дискусії - обговорити:

  • наскільки обгрунтованим є твердження про такого роду наступності стосовно пострадянських суспільств,
  • наскільки вона усвідомлюється в суспільній свідомості,
  • яким чином може відбуватися дезавуювання і подолання антигуманних патернів організованого насильства в наших суспільствах?
     

Учасниці дискусії:

Ірина Романова,

кандидатка історичних наук, професорка Європейського гуманітарного університету, запрошена професорка в Institut d'Études Politiques de Paris. Дослідницькі інтереси: політика пам'яті, історія Білорусі в XX столітті, радянська історія. У 2019 році опублікувала збірку документів "Улада і грамадства БССР у 1929 - 1939 рр.", за яку була удостоєна премії ім. Алеся Адамовича.

Олена Трубіна,

докторка філософських наук, професорка соціальної теорії в Уральському федеральному університеті, директорка Центру глобального урбанізму, авторка публікацій про зв'язок між розповідями і персональною ідентичністю, а також з питань пам'яті і травми.

Є однією з ініціаторок концептуального руху "Глобальний Схід".

Наталія Шліхта,

Кандидатка історичних наук, захистила докторську дисертацію в Центральноєвропейському університеті. З 2012 року очолює кафедру історії в Національному університеті "Києво-Могилянська Академія".

Авторка монографій: "Церква тих, хто вижив. Радянська Україна, середина 1940-х - початок 1970-х рр" (2012), "Історія радянського Суспільства: Курс лекцій" (2015).

Модераторка - Тетяна Щітцова (докторка філософських наук, професорка департаменту соціальних наук ЄГУ, головна редакторка філософсько-культурологічного журналу Topos)

Робочі мови: білоруська, російська, українська.

/Спікери виступатимуть російською/

Деталі участі у дискусії тут https://www.facebook.com/events/3550569398297333/

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.