В Антарктиді знайшли мумії пінгвінів, яким може бути до 5 тисяч років

Орнітолог із американського університету Північної Кароліни Стівен Емслі знайшов на Антарктиді тіла пінгвінів, яким може бути до 5 тисяч років

Як передає Укрінформ, про це повідомляє The New York Times.

У січні 2016 року вчений Емслі вирішив прогулятися біля італійської дослідницької бази на Антарктиді. Під час польоту на гелікоптері він побачив тіла декількох пінгвінів стародавньої колонії Аделі.

 

За словами американського орнітолога, він зміг знайти птахів саме завдяки таненню снігу.

Дослідник оцінює, що смерть пінгвінів настала від 800 до 5 тисяч років тому.

На його думку, тіла птахів змогли непогано зберегтися впродовж багатьох років саме завдяки низьким температурам на Антарктиді. Однак, нині через потепління в регіоні, вони різко почали псуватися.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.