"Той-кого-не-можна-називати". Реакція соцмереж на ухвалу суду щодо книги "Справа Василя Стуса"

Ранок понеділка. Новин нема. Тут оголошують рішення суду заборонити книжку "Справа Василя Стуса". До обіду про це написали усі медіа. Соцмережі вибухнули постами та карикатурами

 

Микола Княжицький, народний депутат:

Ганебна заборона книги Вахтанг Кіпіані про Стуса на вимогу Медведчука - свідчення цензури, обмеження свободи слова, спроби через суди замовчувати історію і відбілювати тих ворогів українського народу, які не просто не повинні залишатися у політиці, а мають нести відповідальність за антиукраїнську діяльність.

Суд заборонив розповсюджувати книгу лише йому самому та видавництву "Віват". Тобто яке-небудь Yakaboo, оффлайн-книгарня або будь-яка книжкова розкладка може це робити безперешкодно. Судова заборона буде діяти лише якщо за прилавком стоятиме сам Вахтанг

 
Hromadske.ua

Володимир Омелян, міністр інфраструктури України в 2016—2019 рр.:

Назад у СССР!

Вітаю з поверненням цензури і заборони говорити на чорне, що воно чорне.

Дарницький суд заборонив розповсюдження книги Вахтанг Кіпіані "Справа Василя Стуса" без дозволу Віктора Медведчука.

 
Встиг купити книгу "Справа Василя Стуса" до заборони. Весна 2019

Вірослав Цюп'як, громадський активіст:

Медведчук подав до суду з вимогою заборонити ефект Барбари Стрейзанд [Ефект Стрейзанд полягає у тому, що спроба обмежити доступ до якоїсь інформації, навпаки, сприяє її поширенню - Ред.].

Сергій Висоцький, екс-народний депутат, журналіст:

Від "рішення" Дарницького суду відчуваю фізичний біль.
Але гріє тільки одне. Як би мерзотник Медведчук не намагався викреслити зі своєї біографії співучасть у вбивстві Стуса, правда переможе.
Яким би ганебно совковими досі не були суспільство та влада, зрештою пам'ять про Стуса буде жити. Його будуть вивчати. Його ім'я будуть носити бібліотеки, університети та вулиці.
На Медведчука ж чекає повне забуття. З усіма його мільярдами, впливами на суди, партіями. Про нього забудуть як тільки його не стане. Або навіть раніше. В пам'яті він не залишиться навіть як злодій, адже великі злодії також мають своє місце в історії. Бо маленьким злодюжкам місця на сторінках підручників немає.
На місці цього надутого, пихатого впливового чоловіка лишиться порожнеча. І тільки один рядок буде визирати з цієї чорної діри: "Як агент КДБ, допоміг засудити Стуса".
Зараз Медведчук може видаватися нам, сучасникам, квінтесенцією зла, небезпечним для нашої незалежності фактором. Але для історії він - не більше, ніж присипаний пилом короткий рядок про посередню, малозначущу та ницу шістку радянського режиму.
Стус не просто переможе. Стус вже переміг.

Павло Клімкін, міністр закордонних справ України (2014-2019 рр.):

Всі обурюються рішенням суду, який задовольнив позов Медведчука до Вахтанга Кіпіані щодо його книги "Справа Василя Стуса". Обурення на 101% справедливе, але реклама справжньому тексту Вахтанга завдяки цьому рішенню просто бомбічна). Тепер всі вважатимуть просто своїм обов'язком дістати та прочитати оригінал - українці дивитимуться на справу Стуса саме очима Кіпіані, а не Медведчука. Тобто є "позитив") навіть у рішеннях, що дуже схожі на цензуру, а значить спричинили багато нецензурних слів).

 
Автор - проєкт Процишин офіційний

Святослав Вакарчук, співак:

Востаннє книжки про українських дисидентів забороняли в Україні 30 років тому. І навіть тоді це не завадило людям почути правду. Зараз такі заборони лише зроблять книжці додаткову рекламу, що, безперечно, добре.

Погано інше: без справжньої судової реформи, ми постійно будемо бігати по порочному колу несправедливості.

 
Автор - Олександр Грехов

Денис Казанський, блогер та журналіст:

Найчесніший в світі Дарницький суд за позовом Медведчука заборонив книгу Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса", в якій розповідається, як Медведчук за часів СРСР допомагав відправити поета до табору, з якого Стус вже не вийшов.

Єгор Фирсов запропонував продемонструвати Медведчуку, що таке "ефект Стрейзанд" та замутити флеш-моб. Кум Путіна хоче, щоб інформація з книги про його злочини не розповсюджувалася. Що ж, давайте зробимо все, щоб про цю книгу та про "подвиги" лідера ОПЗЖ дізналася вся країна - від школяра з Краматорська до бабці з села Великі Кошарища.

Долучайтеся до акції за тегами #ПідтримайСправуСтуса та #ВсіхНеЗасудиш - давайте купувати книгу, писати про неї, не забуваючи звісно про роль Медведчука у справі Стуса та намагання приховати правду про це.

Розміщуйте фотографії книги, робіть репости, рекламуйте її всюди, де зможете. Ми маємо зробити "Справу Василя Стуса" найбільш відомою книгою десятиліття. Замовити її можна у Вахтанга Кіпіані. В наявності її обмежена кількість, але він каже, що поступово всім надішле особисто. Пишіть йому в особисті повідомлення.

По книзі буде ще апеляція. Але навіть якщо вона буде програна, пропоную Вахтангу перевидати книгу під іншою назвою та ще додати туда главу про теперішні спроби Медведчука заборонити правду про себе. Формально, це буде вже інша книга, отже поширюватися на неї заборона вже не буде)))

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.