Спецпроект

У Києві з’являться «Камені спотикання»

Новий проект зі вшанування пам'яті до 80-ої річниці трагедії Бабиного Яру «Один камінь, одне життя – 80 каменів спотикання для Києва».

Український центр вивчення історії Голокосту запрошує київських вчителів та школярів, заклади неформальної освіти, громадські організації, що працюють з підлітками, освітні центри до участі в проекті зі вшанування пам'яті до 80-ої річниці трагедії Бабиного Яру "Один камінь, одне життя – 80 каменів спотикання для Києва".

 

"Учасники проекту матимуть змогу вшанувати пам'ять однієї або кількох осіб, чия загибель або порятунок пов'язані з Бабиним Яром у Києві.

У період з жовтня 2020 року до лютого 2021 року за нашої освітньої та наукової підтримки ви зможете дослідити життєпис цієї особи або осіб, скласти детальну біографію та, врешті, вшанувати пам'ять, встановивши на їхню честь Камінь спотикання" - йдеться у повідомленні Центру.


Для участі у проекті потрібно заповнити форму.


Дедалайн подачі заявок: 1 листопада


Детальніше про проект та умови участі за посиланням.


Організатори та партнери проекту:

Проект реалізується з ініціативи Посольства Федеративної республіки Німеччина в Києві. Освітня та наукова складові проекту здійснюються Українським центром вивчення історії Голокосту. Проект реалізується за підтримки Київської міської ради та у співпраці з Фундацією Каменів Спотикання (Stolpersteine Foundation) та Гюнтером Демніґом.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».