У фонтані бельгійського міста знайшли серце колишнього мера

Орган містився у спиртовому розчині всередині невеликої цинкової скриньки

Як повідомляє Хмарочос з посиланням на BBC, у фонтані міста Верв'є, що на сході Бельгії, знайшли скриньку з серцем першого мера міста.

Справжній орган містився у спиртовому розчині всередині невеликої цинкової скриньки. Її виявили під час ремонту фонтану.

 

Фото: verviers.be

Серце належало меру П'єру Давіду, який помер у 1839 році. Зі згоди родичів лікарі вийняли серце з метою помістити у майбутній фонтан із пам'ятником міському голові. Збір коштів тривав кількадесят років, і фонтан нарешті звели у 1883-му. Тоді ж під бюстом замурували заспиртоване серце.

Напис на скриньці підтверджує, що серце урочисто помістили у фонтан 15 червня 1883 року.

Скриню знайшли наприкінці серпня, коли будівельники відсунули камінь. Після цього її передали до експозиції художнього музею.

 

Фото: verviers.be

П'єр Давід очолював Верв'є у 1800-1808 роки, коли ще Бельгія не була незалежною державою. Зокрема, він заснував першу в місті муніципальну пожежну службу.

Саме у Верв'є відбувалися перші виступи робітників, які вимагали відокремлення від Нідерландів. Національно-визвольна революція, в результаті якої Бельгія здобула незалежність, відбулася 1830 року. Того ж року П'єра Давіда переобрали мером Верв'є.

 

Фото: verviers.be

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.