В Ірані знайшли незвичне стародавнє поховання

Іранські археологи виявили стародавній людський скелет у двох глечиках в гробниці у сільській місцевості в провінції Кордестан

 

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Tehran Times.

Дослідження проводилося під керівництвом Науково-дослідного інституту культурної спадщини та туризму в Сарвабадському районі.

У місцевому департаменті туризму зазначають, що скелет належить до парфянської епохи (247 р до н.е. — 224 р н.е.).

"У парфянській похоронної традиції гігантські глечики зазвичай грали роль трун, а у виявленої гробниці, тіло помістили у два глиняних глечика … Нижче ребер тіло, схоже, належало людині, яка померла від травм", — пояснив керівник проекту Шокух Хосраві.

Парфянська імперія, також відома як Імперія Аршакидів, була великою політичною та культурною потугою на території Ірану. Парфяни переважно перейняли мистецтво, архітектуру, релігійні вірування та королівські відзнаки своєї культурно неоднорідної імперії, що включала перську, елліністичну та регіональні культури.

На піку свого розвитку Парфянська імперія простягалася від північних меж Євфрату, на території сучасної центрально-східної Туреччини, до східного Ірану.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.