Антон Дробович: «пам’ятник Симонові Петлюрі – це відновлення пам’яті про символ Незалежності»

Голова УІНП Антон Дробович підтримує спорудження пам’ятників Головному Отаману військ УНР Симонові Петлюрі

Таку заяву очільник цього центрального органу виконавчої влади зробив під час ефірів на двох провідних всеукраїнських розмовних мережевих радіостанціях.

 

Тема декомунізації стала ключовою в ефірах за участю Антона Дробовича. "Декомунізація не зводиться лише до демонтажу незаконної символіки. Важливо сприяти появі речей, які створять новий порядок денний, які відновлять пам'ять про важливі події, про справедливість, які будуть реальною контрдією ідеологічним впливам колишнього комуністичного режиму. Приміром, у Полтаві зараз активно обговорюється питання створення пам'ятника Симонові Петлюрі. Здавалося б, до чого тут декомунізація? Це дуже важливий крок! Справа у тому, що комуністична радянська влада зробила все, щоб демонізувати, оббрехати Петлюру. І відповідно створення таких важливих об'єктів відновлює пам'ять про важливі історичні постаті, які є символами боротьби з комунізмом", - заявив керівник Інституту нацпам'яті в передачі "Інформаційний вечір" Українського радіо.

"Недостатньо щось просто руйнувати. Важливо пропонувати нові смисли. Симон Петлюра уособлює боротьбу за незалежність України на початку 20 ст., зокрема, в роки Української революції 1917-21 рр.. Відтак, такі ініціативи громади як спорудження пам'ятнику Симонові Петлюрі – це теж декомунізація, бо такі речі відновлюють наші питомі історичні символи", - наголосив Антон Дробович в ефірі радіо "НВ".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.