На Вінничині відкрили меморіальну дошку Генералу УПА

24 серпня 2020 року, символічно на День Незалежності України, у селі Старостинці Погребищенського району Вінницької області на будівлі сільської ради відкрили меморіальну дошку повстанському отаману УНР та генерал-хорунжому УПА Іванові Демидовичу Трейку, уродженцю цього населеного пункту.

Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook співробітник УІНП Богдан Галайко.

 

"Варто наголосити, що Іван Демидович Трейко є постаттю всеукраїнського масштабу, на жаль маловідомою для широкого загалу. За совєтського часу його затаврували як "бандита".

Натомість розуміємо, що це людина-легенда та людина-епоха. Іван Трейко протягом усього життя боровся з московсько-більшовицькими окупантами за відновлення української державності. Активний учасник Перших і Других Визвольних змагань, вояк Армії УНР, повстанський отаман, співробітник розвідки УНР, консультант поліського отамана Бульби-Боровця, інструктор старшинських шкіл УПА, генерал-хорунжий УПА – це короткі штрихи його життєвого шляху.

Сьогодні надзвичайно важливим є повернення з небуття наших героїв, тих, хто активним чином доклався до сьогоднішньої незалежності України, особливо в час новітньої російсько-української війни!" - написав пан Богдан.


Довідка. Трейко Іван Демидович (пс.- "Немо", "Дибов", "Терейко"; р.ж.-16.04.1898 с. Старостинці, Погребищенського р-ну Вінницької обл.-18.07.1945 біля с. Сторожів Корецького р-ну Рівненської обл.)

Повстанський отаман у Пд.-Зх. Київщині (з 1919). Підпорядковувався 8-му повстанському району, що підчас Другого Зимового походу мав організувати повстанську дивізію (1921). Співпрацював із Козачою Радою та 8-м повстанським рай., які об'єдналися у єдину організацію (19.01.1922-22.03.1922). Вів збройну боротьбу протягом весни-осені 1922 р. у Сквирському, Таращанському та Білоцерківському повітах. Переправився у Польщу (11.1922). З допомогою уряду УНР готував на території Польщі похідну повстанську групу. Командир Київської повстанської групи (06.1923-10.1923).

З кін. 1923р. продовжував збройну боротьбу. На поч. 1925р. діяв у районі Білоцерківської, Бердичівської та Уманської округи. Припиняє збройну боротьбу та оселяється у с. Самостріли Корецького р-ну Рівненської обл. (2 пол.1925). У 1927 р. агент ГПУ здійснив на нього атентат-замах, внаслідок якого був поранений. У міжвоєнний період зацікавився монархічною побудовою держави, наводить контакти із СГД.

Зимою 1939-1940р. разом із сотником Леженком, інженером Гудимчуком готували перехід повстанської групи для боротьби з радянськими військами. Приватно консультував Т.Боровця у питаннях партизанської боротьби (1940-1941). Очолив дипломатичну місію від П.Скоропадського до Т.Боровця та підписав договір про участь гетьманців у лавах УПА-"ПС" (4-5.08.1941), полковник УПА-"ПС", консультант з тактики партизанської боротьби, та представник СГД при штабі. Заарештований гестапо (Geheime Staatspolizei) в м. Холм (1942). Входить у адміністративно-вишкільну частину штабу УПА-"ПС" та УНРА (1942-1943). Попав у полон до УПА (19.08.1943), переходить до її лав.

Очолював вишколи розвідників та учасників СБ у Групі УПА "Заграва" (09-11.1943). Обійняв посаду керівника розвідувально-інформаційного відділу референтури СБ в окрузі "Заграва" (із 11.1943) згодом керівник ВВР ВО "Заграва". Керівник ВВР ВО "Тютюнник" (із 04.07.1944). Керівник ВВР ЗГ "44", заступник шефа штабу ЗГ "44" (01.1945). Загинув у бою з підрозділом ВВ НКВС в Городницькому лісі. Рішенням УГВР (8.10.1945) генерал-хорунжий УПА (посмертно) з датою старшинства від 24.04.1945.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.