Російська прокуратура вимагає для історика Дмітрієва 15 років колонії суворого режиму

У російському суді держзвинувачення попросило 15 років колонії суворого режиму для історика Юрія Дмітрієва - очільника карельського відділення «Меморіалу» і дослідника поховань жертв політичних репресій

Про це повідомляє BBC.Російська служба з посиланням на адвоката підсудного Віктора Ануфрієва.

Процес проходить в Петрозаводськом міському суді в закритому режимі.

Дмітрієва звинувачують у виготовленні дитячої порнографії, розпусті і "насильницьких діях сексуального характеру відносно особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку", а також незаконному зберіганні зброї. Це вже друга кримінальна справа проти Дмітрієва.

Вперше Дмітрієва затримали 13 грудня 2016 року за анонімною заявою. У квітні 2018 року суд Петрозаводська виправдав Дмітрієва та надав право на реабілітацію.

Невдовзі Юрій Дмітрієв знову був арештований у зв'язку з порушенням нової кримінальної справи з тими ж обвинуваченнями.

Процес проходить в закритому режимі.

 

Сам Дмітрієв вважає кримінальну справу помстою влади за його професійну діяльність. З 1990-х років він займається дослідженнями репресій в Карелії, в тому числі пошуками місць розстрілів і поховань. Перед арештом наприкінці 2016 року Дмітрієв закінчував книгу про карельських спецпоселенців. Найбільше відкриття Дмітрієва - Сандармох, урочище, де було розстріляно понад 6 тисяч ув'язнених.

Кримінальну справу проти Дмітрієва було порушено одночасно з активним просуванням в продержавних ЗМІ альтернативної версії походження поховань в Сандармоху. Відповідно до неї, там поховані близько 20 тисяч радянських військовополонених, розстріляних фінами в роки Другої світової війни. Для підтвердження цієї версії влітку 2018 року (коли Дмітрієв перебував в СІЗО) в Сандармох приїжджала експедиція проурядового Російського військово-історичного товариства.

В "Меморіалі" називають справу Дмітрієва політично мотивованим. На підтримку Дмітрієва виступили десятки громадських діячів, артисти, письменники і музиканти в Росії та інших державах.

Путін на справу Дмітрієва публічно не реагує.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.