У США готель зняв прапор Норвегії через схожість із конфедеративним. ФОТО

У штаті Мічиган власники готелю типу «ліжко та сніданок» прибрали норвезький прапор з будівлі після того, як їх звинуватили в пропаганді расизму.

Про це повідомляє Associated Press.

 
Керстен і Грег Оффенекер

Керстен і Грег Оффенекер повісили прапор Норвегії навпроти американського, коли переїхали у цей будинок у 2018 році. Вони це зробили на знак поваги до діда Керстена, який народився в Норвегії.

Прапор Норвегії
Прапор Норвегії

Але нещодавно на тлі антирасистських протестів подружжя зіштовхнулось з тим, що люди сприймають цей прапор за прапор Конфедерації — відтак вони зняли як прапор США, так і прапор Норвегії.

Власники готелю зазначили, що ніколи б не подумали, що хтось переплутає норвезький прапор з іншим.

Прапор Конфедерації
Прапор Конфедерації

"Я не бачу тут прапор Конфедерації, тому що виріс із норвезьким прапором. Для мене це — два різні прапори", — зазначив Керстен. Попри те, що люди закликали повернути норвезький прапор, подружжя каже, що не робитимуть цього, поки не переконаються, що він нікому не нагадує прапор Конфедерації.


Конфедеративні Штати Америки — це самопроголошена незалежна держава на півдні Сполучених Штатів Америки. Вона виникла у лютому 1861 року внаслідок відокремлення південних штатів, які намагалися зберегти рабовласницьку систему. Це призвело до Громадянської війни між Північчю й Півднем.

Зазнавши поразки у війні, Конфедеративні Штати припинили своє існування. Штати, що були у їхньому складі, захопили збройні сили США.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.