Nike, PepsiCo і FedEx просять розірвати контракти з командою Washington Redskins через її назву

Понад 80 комерційних компаній та інвесторів закликають Nike, PepsiCo і FedEx розірвати контракти з командою з американського футболу Washington Redskins («Вашингтонські червоношкірі») або припинити ділові відносини, якщо вона не змінить свою назву.

Про це пише The Бабель із посиланням на The Hill.

 
ФОТО: Bill Dickinson/Flickr

Компанії стверджують, що вищезазначені бренди не відповідають їхній заявленій позиції проти расизму, і зазначають, що питання про некоректність назви команди як ніколи актуальне на тлі руху Black Lives Matter.

У своїх відкритих листах компанії зазначають, що інвестори багато років обговорювали з Nike питання про назву команди, але безрезультатно.

"Nike час зрозуміти масштаби цього моменту, чітко заявити про свою опозицію до расистської назви команди й зробити відчутні та значущі кроки, щоб змусити команду припинити використовувати цю назву", — йдеться в одній із заяв інвесторів.

Курʼєрську компанію FedEx, яка володіє правами на поле у штаті Меріленд, де грає команда, критикують за нечітку позицію з цього питання. Від PepsiCo теж очікують рішучої заяви і дій.

Суперечки навколо назви команди тривають протягом десятиліть. Лідери рухів корінних американців і члени уряду неодноразово стверджували, що назва расистська.

Власник команди Ден Снайдер говорив, що ніколи не змінить назву. За його словами, вона є обличчям команди, яка тричі виграли Супербоул, і вагомою частиною її історії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.