Росіян розпитали про ставлення до моментів польсько-російської історії. Про українців там теж йдеться

Левада-центр та Польсько-російський центр діалогу та порозуміння провели соціологічне дослідження образу Польщі в Росії через призму історичних суперечок

Повний звіт можна прочитати на сайті Польсько-російського центру діалогу та порозуміння.

Серед запитань, які задавали росіянам були і такі, що стосувались української історії.

Значення слова "Річ Посполита" та інших понять

Переважна більшість респондентів (59%) має нейтральне ставлення до слова "Річ Посполита", 17% людей заявляють про негативне ставлення.

Слово "єзуїти" сприймають негативно 34%. "Пан" викликає негативні емоції у 18%, а позитивні – у 21% мешканців Росії.

 

Поділи Речі Посполитої

Трохи більше половини росіян (55%) чули про розділи Речі Посполитої. Нічого не чули про розділи Речі Посполитої 43% респондентів.

Переважна більшість росіян (69%) вважає, що анексія земель сучасної Литви, Білорусі, частин України та Латвії з боку Російської імперії наприкінці XVIII ст. було правильним рішенням. Переконані в неправильності такого рішення 16% респондентів.

Рішення про приєднання сусідніх країн росіяни найчастіше виправдовують імперськими мотивами: "розширити кордони". Серед спонтанних виправдань, серед іншого, були: "чим більше територій, тим краще" або "сильніша держава може зробити більше".

27% опитаних вважають, що приєднані тоді території раніше належали до Русі, а тому логічно їх приєднати до Росії.

17% респондентів вважають таке рішення реалізацією прагнень споріднених націй.

Росіяни, які вважають участь Росії у поділах Речі Посполитої неправильною вказують на агресивний характер та протиправність рішення, яке викликало зайві конфлікти у регіоні.

 

Війна 1920 року

Більше половини росіян (52%) вважають термін "визволення" стосовно вступу польської та української армій у травні 1920 році до Києва невірним.

Вони пояснюють свою позицію фразами "Київ на той час був російським містом", "радянська влада була ближчою, своєю, а поляки і Петлюра – "чужими" для міста".

Третина опитаних вважає, що це питання неможливо однозначно оцінити, оскільки кожен народ має право по-своєму дивитися на власну історію.

 

Друга світова війна

Російська історична пропаганда останніх років дає свої плоди. 10% респондентів покладають вину за розвʼязання Другої світової війни на Польщу.

Серед них таке ставлення здебільшого пояснюють співпрацею з нацистською Німеччиною та участю Польщі у поділі Чехословаччини.

Абсолютна більшість росіян (73%) не вважають агресією вступ Червоної армії у вересні 1939 року на територію Польщі. На їх думку, Росія хотіла допомогти Польщі та максимально відсунути фронт від своїх кордонів.

Переважна більшість росіян (81%) вважає, що в 1945 році Червона армія звільнила Польщу, рятуючи поляків від винищення ціною життя радянських солдат. Лише 12% респондентів стоять на позиції, що Червона армія тоді встановила прорадянський режим у Польщі.

Трохи більше половини росіян (54%) чули про Катинь. Більшість опитаних вважають, що польських офіцерів в Катині знищували нацисти.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.