Американські футболісти Washington Redskins відмовляються від "расистської" назви

Одна із найвидатніших команд американського футболу Washington Redskins заявила, що з міркувань протидії расовій дискримінації припиняє використовувати цю назву та логотип, на якому зображено індіанця.

Про це повідомляє The Hill.

 

"Сьогодні ми оголошуємо, що припиняємо використання імені та логотипу Redskins (червоношкірі – ред.)", - заявили у команді.

Зазначається, що власник команди та головний тренер працюють над новою назвою та логотипом, які "сприятимуть поліпшенню статусу".

На початку місяця на тлі протестів проти расової дискримінації у США команда заявила, що її назва, яка апелює до представників корінного населення Америки, може бути змінена.

Крім того, стадіон FedEx, де базується Washington Redskins, надіслав вимогу власнику змінити назву команди. А мережа спортивного одягу Nike вилучила з продажу іменну продукцію з її логотипами.

Спочатку керівництво Washington Redskins категорично відмовлялося змінювати назву, зауважує видання, однак урешті-решт мусило піти на поступки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.